Не вбивай. Батурин.

власних людях, в першу чергу на таких близьких до нього, як світлійший.

Але потішав себе Меншиков гадкою, що це не йому, а київському губернаторові, князеві

Голицинові доручено нагляд над тим, що діється на Україні, як поводиться народ і чи не грозить

тут яка небезпека для царя і для Москви.

Значиться, не Меншиков, а Голицин відповідає за злочин гетьмана. Але ж і на нього

відповідальність не паде, бо цар в ніякі доноси на гетьмана Мазепу не вірив, а доносчиків

жорстоко карав, навіть таких, як Кочубей і Іскра.

Недовго довелось світлійшому дожидати на відповідь царську, бо вже другої ночі цар

вислав до Меншикова ось яку відповідь: "Лист ваш про несподіваний і злочинний вчинок

гетьмана Мазепи дістали ми і дуже здивувалися. Треба ужити всіх сил, щоб не допустити

козацького війська переправитися за Десну. Треба відрядити кілька полків драгунів, щоб спинити

тую переправу. А полковників і старшину, котра не пішла за Мазепою, звели якмога ласкавіше

кликати й казати їм, щоб вони зараз їхали сюди вибирати собі нового гетьмана. А якщо

миргородський полковник є де поблизу, то звели його відшукати й присилай до мене,

обнадежуючи його нашою милостю, бо він був великий ворог Мазепи. І ти, князю, прибувай до

нас не гаючись".

Меншиков прочитав лист удруге, роздумував над кождіським словом і, знаючи дуже

добре свого царя, уявляв собі його настрій. Бачив, як Петро під першим вражінням попав у лють,

як кроками великана бігав по таборі, придираючись до кождої дрібниці, до не досить сильно

пришитого ґудзика, до чобота, не намащеного як слід, до кінського хвоста або копита, щоб