Не вбивай. Батурин.

видно було, що це люди чільні, високі козацькі достойники, а не шпіони, ані авантюристи, котрі

шукають легкої наживи. Годі було гадати, що вони брешуть і впроваджують шведів у блуд, але ж

для всякої певності треба було провірити справу, щоб не відповідати пізніше перед королем за

несповнення військового обов'язку.

Треба було післати чоловіка, знаючого українську мову, а найкраще когось, що бачив

гетьмана Мазепу і що певно сказати може, що це дійсно він у своїй власній особі, а не хтось,

підісланий ворогами, щоб підманити шведів і втягнути їх у біду.

Такого чоловіка вони, на щастя, знайшли між собою. Був це офіцер-італієць, що попереду

служив як наємник у московському війську і знав гетьмана Мазепу особисто.

Покликали його, дали інструкції, додали кількох драгунів для скорості і разом із тими

сердюками, що супроводжали Орлика й Ломиковського, виправили до козацької армії, яка,

перебравшися крізь плавні й мокруваті оболоння над Десною та вийшовши на горбкуваті поля,

розтаборилася для відпочинку.

З Орлівки до козацького табору під Оболонем мчав невеличкий відділ їздців. Їх повели до

гетьмана.

— Команданти передньої сторожі армії його високості короля шведів Карла, — промовив

італієць, — посилають мене з привітанням вашої милості і висловлюють свою радість з приводу

переходу славного козацького війська вашої милості за Десну.

— Дякую панам командантам передньої шведської сторожі, а вас прошу розроститися у

мене та не погордувати козацьким хлібом-сіллю.