Не вбивай. Батурин.

Знали, що де король Карло зустрічається з царем Петром, побіджує перший. Хотілося

пробувати воєнного щастя по стороні побідника. Його хвалили не лиш як великого лицаря-

вожда, але також як чоловіка доброго й людяного, котрий на свою совість не радо бере жорстокі,

воєнні вчинки.

Розірвалося живе колесо козацьке, цей величезний круг, що в пізній осінній день так

несподівано появився на лугах і полях на правому березі Десни, і гетьман Мазепа при звуках

сурм і литаврів в окруженню старшин двигнувся вперед в напрямі Орлівки.

Орлівка — містечко на річці Убіді, недалеко Новгорода-Сіверського.

Козацькі розвідки доносили, що у слободі за Орлівкою стоїть передня сторожа, зложена з

двох драгунських полків короля Карла під командою Гельма та Гілленштієрна.

Туди треба було гетьманові негайно післати своїх людей, бо шведські розвідки, певно,

вже запримітили перехід козаків через Десну, і нетрудно, щоб вони не почали якої ворожої акції.

Гетьман післав Орлика й Ломиковського, щоб звістити про свій перехід до його милості

короля Карла.

Перед Орликом і Ломиковським їхало трьох сердюків, посередині хорунжий з білою

хоругвою.

Шведи втішилися, гадаючи зразу, що це московський цар посилає своїх людей

переговорювати з королем Карлом і прохати миру. І між шведами було чимало таких, що тужили

до нього, жадібно дожидаючи моменту, коли в шведській армії затрублять на остаточну

"вікторію" і коли військо стане збиратися в похід до свого рідного краю, виснаженого