Не вбивай. Батурин.

Як поставиться до його задумів отсей шматок української землі? Чи спочуватиме йому, чи

привітає вороже? За Україною заявить себе чи за Москвою, за Мазепою чи за Петром? Правий

берег Десни не те, що лівий. Він ще в XV століттю підпав під владу москалів і в козацькому

життю, у всяких визвольних рухах не брав такої живої участі, як лівий.

Дивно, як ріка, не так-то дуже й велика та широка, ділить те саме населення.

Тому-то гетьман, як зразу не хотів, щоб шведи приходили на Україну перше, ніж

приборкають Москву, так пізніше, довідавшися, що король Карло прямує не на Москву, а мабуть,

на Київ, наглив його, щоб скорше переходив Десну, більше довіряючи її лівому, ніж правому

берегові. Але Карло не послухав, отаборився в Горках, і тепер гетьманові довелось самому

переходити річку, лишаючи Батурин і кілька тисяч війська за собою.

Не знаючи Кардових планів, гетьман не міг робити своїх, заряджував те, що, на його

гадку, диктувала конечність.

Думаючи, дивився на переправу козаків. Деякі, незважаючи на холод, кидалися з кіньми в

воду й перепливали ріку старим, найпростішим козацьким способом. Менше сміливих закликали

товариші на той бік.

Чайковим мостом проходили перші відділи пішого війська. Бадьоро ступали назустріч

невідомому й новому. Лунала пісня: "Як перейду за Десну, не верну аж на весну", — а відгомін

доповідав: "за Десну, на весну..."

Біля входу на міст видно було сутоловату стать Ломиковського. Сидів на коні, пильнуючи,

щоб забагато чвірок не входило на міст, бо він не кріпкий, чайки не смолені свіжо, може, котра й