Не вбивай. Батурин.

не видержить тягару.

Міст хитався, і незвичному до таких переходів глядачеві могло здаватися, що він ось-ось і

потоне разом з людьми.

— Скорше! Скорше! Поспішай! — гукав генеральний обозний, маючи на ввазі, що не так-

то легко перейти чотирьом тисячам людей з кіньми й возами.

Як перейду за Десну, Не верну аж на весну, — ніби безжурно й безтурботно співали

козаки.

"За Десну, на весну", — хриплим голосом відповідало в осінній імлі сховане ехо. Ніби

глузувало собі з того співу — насміхалося.

Між тим перевезли гетьманську карету, запряжену шестернею сивих, арабських коней, і

гетьман сів у вигідні подушки, приглядаючись переправі війська.

Мало його, дуже мало! Замість сподіваних і обіцяних 20 тисяч він веде Карлові лиш

четвертину.

Та чи певні й вони? Появляться царські універсали (Бог вість, якими шляхами вони

мандрують), і не спинити їх. Хто вгадає, якими словами промовить цар до українського народу і

до козацького війська? Певно, що Мазепу змалює гірше чорта, назове зрадником і запроданцем,

відступником від предківської віри, від святої православної церкви, і, може, навіть у тій

невеличкій, вибраній армії знайдеться ще не один такий, що повірить влесливим словам царя,

полакомиться на обіцянку прощення і покине гетьмана.

Десна не спинить тих, що в душі не побудували кордону між Україною і Москвою.