Не вбивай. Батурин.

— Не тільки тут, скрізь так у політиці буває.

— Але тут більше, як скрізь. Щось вони ніби зачувають своїм носом, та на слід попасти

не можуть. На всякий спосіб, стереженого Бог стереже.

Оба привикали до сумерків і при блесках лампади слідили гру своїх облич.

— Були? — спитав нараз гетьман коротко свого несподіваного гостя.

— Був, — відповів єзуїт Заленський.

— У Саксонії?

— У його милості короля Станіслава.

— І як вас прийняв rex Stanislaus?[2]

— Над усяке сподівання, гарно. Людина він образована, ідейна, чоловік, можна сказати,

ідеальний. Про милість вашу висказувався з великою пошаною, здоровити велів.

— Спасибі. А діло?

— Діло нелегка річ.

— Нелегка?

— Так, бо милість ваша дуже багато жадають.

— Я багато жадаю? Отець ректор жартує собі. Не жадаю більше, ніж мені належиться.

Годі з одної біди в другу лізти, з ярма в шлию, з-під кнута під канчук. Подумайте! Коли б я тепер

віддав Правобережну Україну, після того, як вона довго борикалася за свою незалежність і як в

деякі її частини вже таки дещо до ладу довів і загосподарював, так це був би новий козир у руках

моїх ворогів проти мене. Сказали би, Мазепа половину України запродав. Clara pacta claros