Не вбивай. Батурин.

В маніфесті сповіщалося козаків і весь народ, що царський суд присудив генерального

суддю Василя Леонтійовича Кочубея і полтавського полковника Іскру на смерть за брехливий

донос на гетьмана Івана Степановича Мазепу, котрому його величество цар довіряє за його

вірну, довголітню службу й за великі для царя й отечества заслуги.

Гетьман, слухаючи, голову схилив додолу. Зеленський переступав з ноги на ногу, Апостол

крутив вус, Ломиковський стискав рукоятку своєї шаблі, Горленка кашель напав. Він рукою

прикривав рот, щоб не перебивати читання. Орлик читав:

«Його величество цар ствердив справедливий присуд свойого високого суду і пересилає

лжеклеветників і облесливих брехунів гетьманові Іванові Степановичеві Мазепі для покарання.

Покарати їх треба негайно та прилюдно, для постраху другим, щоби всякий знав і відав і

затямив собі добре, яка доля чекає того, що зважиться безчестити гонор і добре ім'я свого

зверхника і впроваджувати в блуд його величество царя. Такому не буде ніякої пощади».

«Амінь!» — промовили духовні, що в святочних ризах з хрестами й іконами вважно й

побожно слухали царського маніфесту, який приказано було прочитувати також у церквах.

І знов загули литаври й тулумбаси, гримнули стріли, народ захитався, і гетьман з

царським послом в окруженню старшин пустився тою дорогою, котрою і прийшов.

Під хмарами літали наполохані вистрілами птахи і кракали чорні галки.

Присуд став правосильний. Ніякого відклику не було, ніхто помилування не прохав.

СПОВІДАЮТЬ

З Борщагівки привезено старого попа.