Не вбивай. Батурин.

працює не раз допізна в ніч, а скоро світ встає. Але ті дві-три години сну, кріпкого й

безтурботного, сну ніби на його власний приказ, покріплюють його. Не раз у повозі притулить

голову до подушки й засне так, як другий навіть на лебединих пухах не спить.

Цей добрий сон — один із секретів його молодечого вигляду.

Мазепа опанував свій сон — силою волі...

Орлик двічі відхиляв занавісу і двічі подавався назад. Гетьман спав, скинувши контуш і

сап'янці. Біля його похідного ліжка лежало світляне віконце. Вечоріло.

Орлик ждав, аж гетьман покличе його. Кендзеровського відпустив, нікого не було в шатрі.

Генеральний писар тримав прохання старшин і думав.

Пригадав собі свою мат оду дружину і своїх маленьких синів. Що станеться з ними? Вони

ж у Батурині. Коли б так Мазепина зрада виявилася скорше, ніж вспіє спровадити їх до отсього

табору, — пропали.

Орликові мороз пішов по спині. Невже ж він має право ставити добро і життя своїх

найближчих на непевну ставку? Невже ж вірність гетьманові — річ святіша від щастя його рідних

дітей і коханої дружини?

Він пригадав собі тую ніч, коли гетьман, дякуючи сліпому припадкові, був приневолений

розкрити перед ним тайну. «Іди і молися Богові, — сказав, — ти молодий і по-Божому живеш,

може, Бог вислухає тебе. Молися, якщо хощет Господь, да устроїт...» Хитрун! Усіх нас на шнурку

водить, як хоче, так наструнить, а тоді: «Йди і молись Богу!»... Злість підступала до Орликового

серця. Як може один чоловік володіти таким великим гуртом? І то не товпою, а людьми як не