Не вбивай. Батурин.

образ ованими і вченими, так бувалими і досвідченими?

Бунтувався проіи насили. Це, що нині робив гетьман з отсим письмом, це чиста комедія

— лицедійство, коли не лицемірство. Гетьман давно рішився, все своїм Богом чинить, а

старшинами так крутить, що нібито не він їх веде, а вони його провадять. Один чоловік усіми

заправляє, всі під його дудку танцюють, усе вертиться, як він собі бажає. Старий, дряхлий

чоловік.

Забував про добродійства, яких від гетьмана зазнав, — бунтувався. «Велике діло, що

мене з консисторського канцеляриста генеральним писарем зробив, першим при собі,

значиться, чоловіком! Не будь у мене снаги, генерального пера не встромив би в руку. Але що я

таке при нім? Ні то син, ні то пахолок. А піди-ноти, Пилипе, а зроби-но ти, Пилипе! Так раз у раз.

Знаряддя я у його руках, більш нічого. Послушне знаряддя в гетьманових руках. А як приманює

мене! Все мені тую булаву показує, мовляв, по моїй смерті, може, вона тобі припаде, тобі або

Войнаровському».

Орлик хвилювався. Сердився, що гетьман затаїв перед ним свої зв'язки з княгинею

Дольською. «Єзуїт Заленський і болгарський митрополит-розстрига більше в нього віри

мають, ніж я. А тринітар?»

Орлик пригадав собі нинішню пригоду зі шпигуном, котрий нібито в холодній сидить. «Але

під вартою, щоб йому волос з голови не злетів». Комедія, котра могла скінчитися трагічно. Чи не

скінчиться трагічно ціла тая велика комедія, котру старий гетьман затіяв?

Раб бунтувався проти власті господина свойого. Вічна залежність, безнастанний послуг,