Не вбивай. Батурин.

Ні злості, ні помсти не почував у свойому серці. Хотів, щоб Мотря щасливою була. Але чи

буде? Ось і тепер яка чорна хмара надвигається на її небо. Батька цар покарає. Як не дістав

Мазепи, мусить Кочубея скарати. Цар Петро нічого безкарно не пускає. Маєстат свій не тільки

силою і умом підтримує, а й страхом. При помочі страху все в своїх руках держить. Деспот.

Тільки хитрощами можна поборювати його. Цар Кочубея скарає на горло. Мазепі ніяк ратувати

його. Або Кочубей, або діло. Діло від Кочубея важніше. Діло найважніше з усього. Для діла

кожда жертва добра. Треба робити діло...

І гетьман снував дальше свої плани. Роздумував, як і коли перейти йому до Карла. Є два

способи: або щоб Карло попрямував на Москву, або щоб скорим ходом увійшов на північну

Україну і відрізав її від Москви. За шведськими тилами можна б тоді підготовити край до великої

зміни. Біда, що Карло не слухає нікого. Своїм розумом робить. Вожд і філософ. Гетьман рад був

якнайскорше побачити його. Цікавий чоловік — геній.

Невже ж їх у нас не було? А Хмельницький, Виговський, Дорошенко, — може, й другі.

Тільки нашим бракує того, що чужим доля дає: авторитету й традиції. Карло хлопцем

одно й друге дістав, наш чоловік мусить їх здобувати, нашому треба боротися за те, що другі

готовим до рук разом зі скиптром дістають. У нас боротьба на всі фронти, і тому така важка

побіда.

Гетьман ніяк не може уявити собі українського Карла, ані Петра.

З тим і засипляє.

Це його щастя, що сон послушно приходить. Люди дивуються, коли Мазепа спить. Він