Не вбивай. Батурин.

втратить усяку вагу.

Чуйкевич не знає, чи Мотря полюбила його, але бачить, що зробилася для нього

найвірнішою товаришкою і найщирішою повірницею його бажань і думок. Хоч не говорили

багато, але чули, що одного бажають.

В очах свого влюбленого мужа зробилася ще кращою, ще більше достойною. Дивився на

неї, як на образ. Світлиця, в якій перебував з нею, перетворювалася в святиню. Брехати, бажати

чогось недоброго або поганого було для нього святотатством.

За що ж доля має так важко карати тую гарну людину?

Усе добро, все придане, яке взяв за Мотрею і яке ще має дістати від Кочубеїв, віддав би

без найменшого вагання, щоб тільки горе відвернути від неї.

І Чуйкевич молився не до ікон, а до того великого Бога, котрого маєстату навіть уявити

собі не міг, щоб він змилосердився над тою найкращою душею, яку создав, щоб відвернув грізне

горе від Мотрі.

УТІКАЧІ

Кочубей і Іскра сіли в Красному Куті. Почували себе безпечними під протекцією хитрого

Осипова і снували плани, як би то найкраще повести діло дальше.

Ні на хвилину не сумнівалися, що побіда по їхньому боці.

Будували свій донос не на брехні, а на словах самого гетьмана, забуваючи, що verba

volant, seripta mament[25].

Гетьман мав сильніші докази невинності, бо закріплені чорнилом на папері, а що