Не вбивай. Батурин.

Мазепа і тим разом вимотався з тієї сітки, яку вона так пильно й уважно розснувала кругом

нього, виставляючи на велику небезпеку Василя Леонтійовича і цілу родину.

Якщо гетьман перехитрив царя — пропали вони!

ЩО ПОЧАТИ?

Чуйкевич, довідавшися про втечу свого тестя, перестрашився чимало.

Він знав про ненависть Любові Федорівни до гетьмана, про її коверзи та про хоробливе

змагання знищити ненависного старого хитруна.

Недавно від Згури довідався про донос. Посилав Мотрю до батьків, тайки сам бачився з

Кочубеєм, благав, заклинав, по руках цілував тестя, щоб з гетьманом примирився, — не

помогло. Він, як хмара, ходив, аж Мотрі жаль було дивитися на нього.

Тоді вона ніби якоюсь ближчою і сердечнішою зробилася до нього.

Недоля наближувала їх.

Так хоч як приготований, зжахнувся Чуйкевич. Особливо жаль було йому Мотрі. Що з нею

робити? Годі затаїти правду. А все ж таки хотілося відсунути від неї тую чашу горя — хоч на час,

хоч на кілька днів. Може, між тим налагодиться діло. Апостол близький до гетьмана чоловік.

Обстане за своїм сватом, хоч свахи він також не любить. (Чимало було непорозумінь, як

віддавав свою доньку за її сина). І Чуйкевича батько, і другі проситимуть. Гетьманові також не на

руку ціла тая прикра історія.

Треба Мотрю вислати з Батурина, заки вона довідається про все. Мотря і так збиралася

на прощу. Монастир в глухому куті і досить далеко від столиці, не скоро доходять туди такі вісті.