Не вбивай. Батурин.

наймичка, котру Кочубеїсі дозволено вибрати собі з-поміж численної прислуги.

Кочубеїха все ще не тратила надії, що ця опала не потриває довго. Довідається цар, і те,

що тепер робить гетьман з Кочубеями, зроблять тоді з ним. Може, ще гірше, гірше, ніж з

Самійловичем і Многогрішним, бо і провина його куди гірша від тамтих.

Вона не знала й ніяк уявити собі не могла, щоб гетьман перехитрив усіх.

Кочубеєве добро привезено на Гончарівку в гетьманські палати, а Кочубеїху зразу у її

власний двір на батуринське подвір'я, де звичайно попереду жили Кочубеї, коли перебували в

Батурині, а в тиждень пізніше у другий їхній двір, старий, що був на замку, туди, де недавно

пересиджувала Мотря з хорою тіткою Марією Федорівною.

їй віддано одну тільки хату й поставлено аж дві варти, свою з наємних і московську. До

Кочубеїхи невільно було навідуватися нікому, не давали навіть підходити до огорожі.

Ґатунок від царя не надходив.

Кочубеїсі ставало моторошно.

Невже ж післанці не доручили листів?

Один мусів дійти, бо не було би цілої тієї історії.

А може. Мазепа переловив їх доноси, може, передатчики зрадили їх і, замість до царя,

пішли з листами до Мазепи?

Жалувала, що не казала чоловікові, щоб їм дав більше грошей на дорогу і приобіцяв ще

більшу винагороду, якщо добре сповнять своє діло.

Усього догадувалася Кочубеїха, тільки правди — ні. Ніяк не могла подумати, щоб хитрий