Не вбивай. Батурин.

сховатися на якийсь, може, й не дуже довгий час і пересидіти бурю, чого, як видно, і гетьман

також хотів, він віддав себе в руки москалів, покладаючися на свою високу рангу, маєтки, сивий

волос, значіння а може, й на протекцію Осипова.

Дивно, як генеральний суддя, знаючи москалів не віднині, може їм довіряти свою долю!

Чи забув, що робили царі з українськими гетьманами, попередниками Мазепи, чи не знає,

що Осипову хочеться виставити себе вірним царським слугою, а долею Кочубея і його приятеля

Іскри він так сам о турбується, як торішнім снігом?

Погано зробив Кочубей! Тепер або він переконає царя, що Мазепа зрадник, або Мазепа

— що вони клеветники.

Одно чи друге, цар поступить жорстоко і невблаганно, не пощадить своєї жертви. У помсті

він страшний, не чоловік, а звір. Чуйкевич почув запах крові, і це прикре почуття не опускало

його.

Не хотів ані упадку гетьмана, ані кари на Кочубея. Уява малювала йому найжахливіші

картини, нігде не міг знайти собі спокою.

В безсонні ночі гадкою звертався до Мотрі.

Як же вона змінилася! Це вже не та сама Мотря. Ні сліду колишніх примх, тієї дивної

афектації, того демонізму, котрий доводив його до розпуки. Була спокійна, тиха, ніби рішена на

те, щоб покірно приняти присуд судьби і виповнити його. «Видно, так Бог хотів», — казала не

раз. Ніколи не чув від неї докору, не нарікала на нікого, навіть на маму, не з перцем, а з серцем

підходила до людей, ніби чекаючи чогось великого, супроти чого теперішнє її життя змаліє і