Не вбивай. Батурин.

Отець Никанор встав, перехрестився до ікони, і, підносячи очі вгору, благав Всевишнього,

щоб не допустив до того.

— Бога взивай, а руки прикладай! — говорив Кочубей.

— На те я і покликав тебе, щоб ти, як вірний слуга Христовий, поміг церкві нашій святій.

Та заки я розкрию перед тобою всю глибінь отсього богупротивного починання, хочу знати, чи

доховаєш віри мені і чи не зрадиш тайни.

— Нехай мені Господь відніме мову, нехай мені усхне в роті язик, коли я зайве слово

скажу.

В цей мент відхилився килим, і появилася Любов Федорівна з образом Розп'яття на

деревляній дошці.

— Як Бог пострадав за нас, грішних, на хрестному древі, так і нам треба вмерти за віру

нашу святу і за нашого православного царя. Присягни, чесний отче Никаноре.

Чернець проголосив присягу, і всі троє поцілували образ святий, обіцяючи у великому

секреті ховати те, що буде сказано поміж ними.

Тоді Кочубей виголосив:

— Гетьман Іван Степанович Мазепа хоче зрадити великому государеві, православному

цареві, батюшці нашому, і ухилитися до поляків, щоб Московському царству вчинити шкоду і

віддати Україну на нові знущання панів і ксьондзів польських та уніятських. Маєш тут докази,

списані на папері, а тут тобі гроші на підводи і на всякі другі витрати, переночуй, а завтра скоро

світ вертай у монастир, бери благословення архімандрита свого і поспішай з тим словом у