Мотря

мені в усім. Прошу і сильно за ніжки В. М., моє серденько, обнявши, прошу не відкладай своєї

обітниці".

5

"Моє серце коханеє!

Сама знаєш, як сердечне, шалено люблю В. М. і ще нікого на світі не любив так. Моє б

теє щастя і радість (було), щоб нехай їхала та жила у мене; тільки ж я уважав, який кінець з того

може бути, а головно при такій злості і заїлості твоїх родичів. Прошу, моя любко, не відміняйся ні

в чім, як уже непоєднократ слово своє і рученьку дала — єсь; а я взаємно, поки жив буду, тебе

не забуду".

6

"Моє серденько!

Не маючи відомості про поводження В. М., — чи вже перестали В. М. мучити і катувати, —

тепер від'їжджаючи на тиждень на певні місця, посилаю В-ій М-сті від'їздного[65] через Карпа,

що прошу завдячно прийняти, а мене в неодмінній любові своїй ховати".

7

"Моє серденько!

Тяжко болію на теє, що сам не можу з В. М. обширно поговорити, що за відраду В. М. у

теперішнім смутку учинити. Чого В. М. по мені потребуєш, скажи цій дівці. В остатку, коли вони,

проклятії твої, тебе цураються, — іди в монастир, а я знатиму, що на той час з В. М. чинити. Чого

треба — ще раз прошу повідомити мене В. М.".