Мотря

11

"Моя сердечно кохана, наймиліша, найлюбезніша Мотронько!

Вперед смерті на себе сподівався, ніж такої в серцю вашому відміни. Спомни тільки на

свої слова, спомни на свою присягу, спомни на свої рученьки, котрі мені не раз давала: що мене

— хоч будеш за мною, хоч не будеш — до смерті любити обіцяла. Спомни, на остаток, любезну

нашу бесіду, коли ти бувала у мене на покою. Нехай Бог неправдивого карає, а я, — хоч любиш,

хоч не любиш мене, — до смерті кохати не перестану на злість моїм ворогам. Прошу і дуже, моє

серденько, яким-небудь способом побачся зо мною: що маю з В. М. далі чинити. Бо вже більш

не буду ворогам своїм терпіти, оконечну помсту учиню, а яку, сама побачиш.

Щасливіші мої письма, що в рученьках твоїх бувають, ніж мої бідні очі, що тебе не

оглядають".

12

"Моя сердечно кохана Мотронько!

Поклін мій віддаю В. М., моє серденько, а при поклоні посилаю В. М. гостинця — книжечку

і обручник діамантовий, прошу теє завдання прийняти, а мене в любові своїй невідмінно ховати,

заки дасть Бог з ліпшим привітаю. За тим цілую уста коралові, ручки біленькі і всі принади[66]

тільця біленького, моя любенько кохана".

Примітки:

[1] Фазан.

[2] Чорне море (латин.).