Мотря

приїжджали, так це тільки тому, бо не знали, чи вірити тій чутці, чи ні. Немало всякого непевного

пускають люди у світ, щоб тільки каламутити воду.

— Добре кажете, милосте ваша, — відповів гетьман, — "щоб каламутити воду". Хто

приїхав, тому й дяка від мене, а хто не приїхав, так він і не винуватий, значиться, повірив чуткам.

І без старшинської ради посидимо і побалакаємо собі. Я гостям радий та ще на Різдво.

— А ми щасливі, що бачимо нашого пана гетьмана в доброму здоровлю, і бажаємо йому

від щирої душі цього здоровля на многі і многі літа.

— Такі тепер часи, що всім нам нічого так не треба, як здоровля і сил нашого милостивого

регіментаря.

— Часи то тяжкі, і без великого розуму вашої милості та без його довголітнього досвіду

почували б ми себе, як сироти без батька.

Кождий вважав своїм обов'язком докинути якесь гарне, влесливе слово до того вінка

признань, який старшини вкладали на голову свого гетьмана.

— Щиро дякую вашмостям, — відповів цей, — що шануєте мене, старого й недолугого, і

дуже жалую, якщо не можу або не вмію віддячитися вам гідно. Не раз я собі гадаю, чи не краще

було б отсю булаву, — він вказав на булаву, що лежала на столі, — отсю булаву передати в

молодші й, може, гідніші руки. Нова мітла краще мете, а в нас чимало є дечого такого, що й

вимести треба.

Старшини в один голос заперечили гетьманові. Казали, що вони про те й слухати не

хочуть, що воно прямо обижає їх, що не вони з гетьмана невдоволені, а видно, гетьман