Мотря

гетьмана. Вірно стоять при його боці і готові й голови свої покласти за те саме, чого й він собі

бажає.

— Усі? — спитав коротко гетьман і тим питанням, ніби обухом по голові, їх ударив.

Мовчали.

— Навіть поміж апостолами, — озвався згодом Кожухівський. — знайшовся Юда. І між

нами, не тут, а в краю, може, і є який непевний чоловік, але на нас ваша милість можуть

покладатися, як на чотири тузи.

В цей момент підійшов до гетьмана Войнаровський і шепнув йому щось до вуха. Гетьман

встав.

— Простіть, панове, але царський чоловік від воєводи приїхав. Треба мені його привітати.

— Старшини хотіли роз'їжджатися. Гетьман не пустив.

— Чого ж так скоро?! Мій небіж заступить мене на хвилину. Сподіваюсь, москвин не буде

довго сидіти.

І він вийшов.

Царський чоловік привіз гетьманові побажання і святочні дарунки. Низько кланявся,

підбирав дуже влесливі слова і виправдовував воєводу, котрий нездужає і тому сам не приїхав,

а його прислав.

Гетьман дякував, попросив посла до столової і вгостив його на славу. Пильно накладав

йому щонайкращі шматки смачної страви на срібну тарілку й наливав чарки крепкого вина.

Царський чоловік поводився дуже здержливо, бо недавно прийшов на Україну і тутешніх