Мотря

монастирі, щоб прихилити до себе духовенство й віруюче громадянство; старшин наділював

маєтками, підносив їх значення, щоб вони не зазирали в Москву й Польщу, а трималися України.

На те він і титул бунчукових товаришів придумав, щоб цей державно-творчий елемент скріпити і

поширити якомога.

Старшинська рада була ніби сенатом отсих вищих кругів. Гетьман уважно ставився до неї

і числився з її голосом. Вона повинна була і йому говорити правду в очі, щоб між правителем і

правлячими кругами панувала необхідна гармонія.

Нещодавно на такій раді Кочубей поклав перед гетьмана печать і перо генерального

писаря, а бувало, що й гетьман нібито збирався класти свою булаву, якщо між ним і

старшинською радою виявлялися надто великі противенства.

Сього року він хотів старшинську раду відсунути на посвята, хоч до Нового року, бо

політичні події змінялися, і кождий день міг принести щось важного й несподіваного.

Війна Карла XII з Петром, здавалося, наближалася до зворотної точки, а на це Мазепа

тільки чекав.

То була одна причина, а друга — що гетьманові дійсно хотілося відпочити під час свят, бо

він був дуже спрацьований і перетомлений, а вік його не такий-то вже, щоб перетягати струну.

І була ще одна причина, для якої гетьман не бажав собі старшинського з'їзду в Бахмачі, а

якої не важко було й догадатися, — Мотря.

На з'їзді доходило не раз до особистих порахунків між козацькими старшинами, до

суперечок і до бурлив;:: сцен, котрими він не хотів турбувати Мотрі після її важкої недуги, як не