Мотря

криваве полум'я озорює кімнату. Тихо. Вітер за вікнами не шумить, не грає, тільки десь далеко,

далеко десь, ніби на другому світі, лунають колядки... Тихо!.. Дзвінок. Дзень-дзелень, дзень-

дзелень... Причувається чи дзвонить?

Мотря наслухає. Ні, таки дзвонить. Мабуть, з церкви вертають: гетьман, тітка Лідія,

Войнаровський, усі. Гетьман стане питати, чому Мотря не спить, чому невесела, стурбована

така?

Що вона відповість йому.

Краще не ждати зустрічі.

І вона скоро біжить до своїх покоїв.

Заснути, ах заснути!

ВЕСЕЛЕ РІЗДВО

По давньому звичаю на Різдво, на Великдень і на Покрови в гетьмана збиралася

старшинська рада.

Приїжджали генеральш старшини, дехто з полковників, кому не було дуже далеко, і з

визначних та заслужених полкових старшин. Приходили також начальники сердюцьких,

компанійських й охочекомонних полковників, щоб привітати свого регіментаря зі святами та

запевнити його в своїй вірності й непідкупній прихильності. При тій нагоді відбувалася нарада,

ширша від генеральної ради, а не така широка й безладна та небезпечна, як чорна рада.

Круг ділання старшинської ради не був докладно означений, не було розмежоване

відношення її до гетьмана і гетьмана до неї, як взагалі не було виробленої якоїсь тривкої,