Мотря

Видно, все те треба було перебути, щоб увійти до святині щастя, видно, щастя — це таке

добро, за котре треба заплатити терпінням. Потерпить.

За тою мрію, яка явилася перед нею так несподівано, як веселка після бурі, вона готова

терпіти Бог вість які муки, бо без неї нема її життя. Що значать достатки і вигоди, багатства і

дорогі вбрання, навіть почесті та значення, коли нема перед тобою намірів великих, сподівань

небуденних, мрій неосяжних.

А те все давав їй гетьман, голова держави, начальний вожд козацького війська.

Читала і слухала розмов про середньовічні романи, про лицарів хоробрих і жінок вірних,

про непереможне кохання, котре поборює всі ворожі сили, і вірила, що і її життя — це також

один з тих романів, а вона одною з героїнь. Серце її переймалося коханням, свобідним від

буденних турбот, а душа рвалася в казкову країну лицарських змагань.

Жити коротко, але гарно; бути хвилину щасливою, але дуже; згинути, але славно, щоб

про тебе згадували люди, щоб ім'я твоє було — ніби пісня.

Розвивайтесь, луги, розцвітайтесь, квітки; Мотря хоче щасливою бути!

Вона чула, що перемінилася в собі. Другими очима дивилася на світ. Бачила не одно,

чого перше не помічала і в людях, і в природі.

Перше люди пересувалися перед нею, як образи, стрибали, як кукли у вертепі, вона

бачила їх поверху, не вдумуючись в їхню вдачу, не питаючися, як вони чують і що собі думають.

Тепер цікавилася усім, навіть старим медиком. Тепер і маму свою розуміла краще, горду,

самовласну, сотворену не до послуху, а до панування. Що ж вона завинила в тому, що не може