Мотря

Вірить? А як зо мною робить? Не велів мені слухати приказів Меншикова? Гетьман Іван

Мазепа має підчинятися приказам царського боярина, колишнього бублейщика?! Старий я лис,

щоб не бачити намірів царських. Він зо мною гарно, бо тепер війна, бо йому треба мойого

війська, а по війні ошиє мене в герцоги, а з Україною зробить що схоче. Ось що пише моя

приятелька Дольська..."

І гетьман ще раз став прочитувати довгий лист княгині, писаний так щиро і з такими

подробицями, яких годі було вигадати; певна річ, що правдивий.

Княгиня Дольська писала його милості Іванові Мазепі, що недавно тому тримала дитину

до хреста з Борисом Петровичем Шереметьєвим. На пирі, по хресті, сиділа за столом, як кума,

між Щереметьєвим і генералом Реном. Йшла мова на гетьмана Мазепу. Княгиня добре слово

казала про нього. Генерал Рен теж добре слово докинув, іде додав: "Шкода тільки того

розумного Мазепи, що він не знає, яку яму гребуть під ним. Меншиков хоче скинути його з

гетьманства і хоче сам стати гетьманом України". Княгиня, ніби тим дуже здивована,

повернулася до свого кума, Шереметьєва, і спитала його, чи можливе це? "Не лише можливе,

але й правдиве, — відповів Шереметьєв, — та й годі нам остерігати Мазепу, бо ми самі багато

терпимо й мусимо мовчати".

"Ось як поступає цар зі своїм вірним гетьманом! І чи повинен гетьман інакше поступати з

царем? Та коли б і цього не було, чи вільно гетьманові робити інакше, ніж того вимагає добро

його народу? Найвищий закон — добро вітчини, говорили старинні, і цей принцип мусить

непорушне стояти, бо де не бережуть його, там горе!"