Мотря

Цар спав.

Він привик до того здавна.

І в Петербурзі, від п'ятої години зранку шибаючи собою по усіх усюдах, як по пустині

ураган, то працюючи, то зганяючи свій невмолимий гнів на винуватих і безвинних, він щолиш за

обідом присідав тихо на хвилинку, а з'ївши й випивши за трьох, засипляв сном дитини.

Гетьман знав його стару звичку і біля їдального залу казав приготовити відпочивальню

для царя з великим і кріпким дубовим ліжком, накритим новою, гарно виправленою шкірою з

оленя.

Та цар не дійшов туди. Видно, що й фотель, червоним сап'яном побитий і гарно кінським

волосом вимощений, високий і широкий, бо в якім-будь, як для звичайних людей, цар не

вміщався, видно, що й цей фотель, після випитих чарок та ще в жарку літню днину, вколисав

бурливого царя до спокійного сну. Цар спав...

СЛУХАЙ, ЩО МЕНШИКОВ СКАЖЕ

Гетьман Мазепа попід руки зі світлійшим Олександром Даниловичем Меншиковим

увійшли до сусідньої кімнати.

Була вона вистелена пушистими перськими диванами, котрі глушили навіть ходу

здорових боярських стіп. Тільки козацькі сап'янці поскрипували злегка.

Кругом кімнати стояли шафи, а в них за мосяжними решітками уставлені в білий

пергамін[3] пооправлювані книжки. Було й декілька переплетених у людську шкіру. Привіз їх

гетьман ще колись давно з заграниці як доказ, що й там, де висока культура, лучаються прояви