Мотря

— Кава — напиток добрий. Я до неї ще за молодих літ привик. У Марселі і в Парижі є

окремі доми, кофейнями звані, куди сходиться інтересний народ, письменники, комедіанти тощо.

В Лондоні славний лікар Гарвей записав лікарській колегії цілих 56 фунтів зернят отсеї кави, щоб

вона пила й розсліджувала її вплив на жолудок. І я впевнився також, що проти сонності, проти

втоми, коли чоловік не може гаразд умово працювати, цей напиток кратний всілякого ліку. Так

випиймо тоді по чарці.

Меншиков пив і курив файку, пускаючи дим далеко позад себе, щоб він не ліз гетьманові

в очі.

Гетьманське обличчя, хоч старе, було таке свіже й гарне, що всякий мимохіть шанував

його, навіть Меншиков, котрий, крім царя, не шанував нікого, бо й нікого тоді не боявся.

— Цар був нині до вас дуже прихильний, — казав світлійший, — дуже! Таким прихильним

я його вже давно до нікого не бачив. Вам, пане гетьмане, Іване Степановичу, треба би пильно

дбати, щоб не втратити царської ласки.

Лівий куток гетьманових уст злегка задрижав, і ліва брова піднялась вгору. Гетьманові не

подобався такий вислів впливового царського достойника, колишнього бублейника. Але він

погадав собі, що це гість і гість, котрий випив не трохи, і відповів спокійно:

— Знаю я, що панська ласка на бистрім коні їздить, але я вже, бачите, надто старий,

літами і службою принищений, щоб мені підбігати за нею.

— Підбігати не підбігати, а все-таки мати на виду, щоб вона не перескочила на когось

другого.