– Але є в цьому донесенні місця темні й незрозумілі. Ось, наприклад. – Майор поклав фотознімок, підсунув до себе списаний аркуш паперу і голосно прочитав: – «Транзитник перестав існувати в С-м Чікаго. Вдало були подолані перешкоди, які заважали маршрутові…»
– Як? В якому місті? Прочитайте ще раз!
Шарафов прочитав фразу вдруге.
– Чікаго?.. Чікаго?.. – наче щось пригадуючи, промовив Ожогін. – Десь я читав… один літератор порівнював наш Новосибірськ з Чікаго. Він назвав Новосибірськ – Сибірським Чікаго.
– Вірно, – посміхнувся Шарафов. – Я дав завдання ще раз перевірити.
– Ви зможете дати мені на годину цю фотокартку? – спитав Ожогін майора.
Той звів широкі брови:
– Навіщо?
– Дозвольте поки що не висловлювати своїх припущень. Я збираюся показати цю картку дружині брата. Вона жила і вчилася у Новосибірську і недавно повернулася звідти. Все може бути…
– Будь ласка. – Шарафов подав картку Микиті Родіоновичу.
Микита Родіонович відімкнув квартиру своїм ключем, запалив світло і, постукавши в кімнату до Антоніни, попросив її вийти.
Поки Антоніна одягалася, Микита Родіонович схвильовано ходив з кутка в куток. Розповідь Антоніни наштовхнула його на думку, що людина в окулярах, яка їхала з нею через Новосибірськ, – та ж особа, що й зображена на фотокартці.
Увійшла Антоніна.
– Подивись, будь ласка, – це не твій супутник? – простягнув їй фотокартку Микита Родіонович.
Антоніна взяла її в руки і здригнулася.
– Він? – спитав Микита Родіонович.
– Він, – тихо промовила Антоніна і занепокоєно подивилася на Микиту Родіоновича. – Як потрапила до вас ця картка?
– Взяв її у майора Шарафова, щоб показати тобі. Я чомусь відчував, що ми маємо справу з однією і тією ж особою.
– З якою однією особою?
– Цього, Тонечко, сказати не можу. Тут уже таємниця.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 28. Приємного читання.