– А ви певні, що гроші потрібні саме йому, а не дружині?
Раджимі приклав руку до серця і схилив голову.
– Твердо впевнений, – сказав він. – А днями і ви переконаєтесь.
– Коли його дружина обіцяла принести гроші?
– За грішми я повинен піти сам, – пояснив Раджимі. – Я не хочу, щоб вона сюди приходила.
– Не бачу необхідності зволікати справу, – зауважив Казімір Станіславович. – Ви з ним говорили про документи?
– Я чекав вашого приїзду. Треба було порадитись…
Гість встав і подивився на Раджимі зверху вниз.
Так, старіючи, Раджимі став надто обережним. Почасти це правильно, і лаяти його не слід. Поспішність у серйозних справах неприпустима, але…
– Якщо ви певні, що грошей у них немає, – повагом, з притиском заговорив Казімір Станіславович, – не відкладайте розмови і беріть за горло. Церемонитись нічого.
– Я й не думаю, – відповів з посмішкою Раджимі, – але хочу спершу дізнатися, навіщо їм потрібні гроші.
– Розумна думка, ділова думка, – схвалив Заволоко. – Спробуйте дізнатись… А тепер скажіть, як мені побачитись з Ожогіним.
– Коли ви хотіли б?
– Завтра.
Раджимі на кілька хвилин замислився, пригладив рукою свою коротеньку борідку, наморщив лоб. Він вважав, що першу зустріч можна влаштувати поза квартирою.
– Ви маєте намір довго з ним розмовляти?
– Ні, – відповів Казімір Станіславович. – П’ять, максимум десять хвилин.
– Чудово. Тоді зробимо так. Ви пам’ятаєте будинок телеграфу? Я вам показував.
– Пам’ятаю.
Казімір Станіславович Заволоко вже непогано орієнтувався в місті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 32. Приємного читання.