– Я від Юпітера з привітом до Сатурна, – повторив незнайомий.
– А при чому тут я? – спитав Алім навмисне здивовано.
Незнайомий примружив очі. Його маленька сива борідка різко контрастувала з густими чорними бровами, з-під яких дивилися вузькі чорні очі.
– Ви Алім Ризаматов? – спитав він уже не зовсім упевнено.
– Так.
– Тоді ви жартівник.
Ризаматов знизав плечима.
Незнайомий вийняв із верхньої кишені акуратно складений папірець і подав Аліму.
Ризаматов розгорнув записку і пізнав почерк Микити Родіоновича.
– Чого ж ви одразу не сказали, що ви від Ожогіна, і не показали листа?
– Вважав, що зробити це ніколи не пізно, – з тією самою посмішкою відповів незнайомий і відрекомендувався: – Звуть мене Раджимі. Мені треба з вами поговорити.
Ризаматов круто повернувся:
– Ходімте.
– Куди?
– До мене на квартиру.
– Ні, квартира – непідходяще місце.
– А куди б ви хотіли?
– Вам видніше. Ви не менше від мене зацікавлені в тому, щоб ця розмова залишилася між нами.
Алім промовчав.
… Широкі степові простори перерізав повноводий канал. По обох його берегах вишикувалися стрункі шпалери тополь, зеленіла соковита трава. До вух долітало приємне рокотання води, що спадала каскадами. Ліворуч стояли веселі, чепурні котеджі, оточені клумбами квітів, повиті густим хмелем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 25. Приємного читання.