Розділ «Частина третя»

– Ну, я б цього не сказав… Не господар ти собі, над тобою стоїть хазяйка. А одружишся – друга стане, і будуть тобою верховодити.

– Нехай і так, а тобі що?

Саткинбая поривала злість. Він знав боягузливий характер свого друга і не думав, що він настільки упертий. Як можна помилятися в людині! Там, на тому боці, в інших умовах, він був зовсім іншим. Звичайно, він і тоді не відзначався хоробрістю, але зате слухав його, Саткинбая, погоджувався з ним, поділяв його думки. А тепер?..

– Тебе наче підмінили! – з гіркістю промовив Саткинбай.

Абдукарим знизав плечима і встав.

– Ходім, у мене голова болить, – запропонував він.

Умовляння Саткинбая випити ще по склянці не вплинули: Абдукарим відмовився. Настрій у Саткинбая зіпсувався – він і на цей раз нічого не добився, тільки марно потратив гроші іі час.

«Треба щось робити, – подумав Саткинбай. – Цей осел або не бажає згадувати минуле, або дійсно вже забув про нього».

– Підлий боягуз! – злісно прошепотів він, ідучи слідом за Абдукаримом. – Від боягузтва й загинеш, жалюгідна ти душа!

Невеликий на зріст чоловік з вузькими плечима і жовтуватим обличчям зупинився біля Аліма. Зовнішнім виглядом він нагадував східного сановника. Таких Аліму доводилося бачити лише на малюнках.

Переконавшись, що він має справу саме з тим, з ким треба, незнайомий спокійно, з тонкою посмішкою на губах кинув:

– Юпітер передає сердечне вітання Сатурну. Примруженими очима він дивився на Аліма і немовби питав: «Що ви на це скажете?»

Хоч зустріч була несподіваною, Алім зовсім не збентежився.

– Я нічого не зрозумів…

– Я від Юпітера з привітом до Сатурна, – повторив незнайомий.

– А при чому тут я? – спитав Алім навмисне здивовано.

Незнайомий примружив очі. Його маленька сива борідка різко контрастувала з густими чорними бровами, з-під яких дивилися вузькі чорні очі.

– Ви Алім Ризаматов? – спитав він уже не зовсім упевнено.

– Так.

– Тоді ви жартівник.