– Розумію, – зніяковіла Антоніна. – Але, звичайно, він сфотографований до смерті?
Микита Родіонович розсміявся:
– Якщо він справді помер, то до смерті. Спасибі, Тонечко! Я побіжу до Шарафова. Спи і не хвилюйся… Кость не дзвонив? – І, не дочекавшись відповіді, Ожогін вибіг з будинку…
– Чому ж ви раніше не розповіли про цю історію з вашою родичкою? – докірливо сказав Шарафов.
– Відверто кажучи, я не надав їй належного значення, тим більше, що відповідні органи займалися розслідуванням, – відповів Ожогін.
– А-я-яй! – похитав головою майор. – Як це недобре з боку досвідченого розвідника.
Висновок напрошувався сам собою: автором донесення, призначеного для відправки за кордон, був іноземець-транзитник, що їхав у Шанхай, безслідно зник по дорозі і опинився в Узбекистані.
Бентежила лише одна обставина: Антоніна передавала, що труп іноземця нібито був виявлений. В чому ж тоді справа?
– В усякому разі, ясно поки що одне, – резюмував Шарафов: – у місті сховався ще один ворог.
VIII
Пізно вночі на малолюдній вулиці околиці міста зупинилася машина. З неї вийшли двоє і зникли в провулку. Одним з них був високий, широкоплечий, другий – маленький, щуплий. У високого був у руках портфель і на плечі макінтош.
Супутники мовчки підійшли до хвіртки одного з будинків і зупинилися. Маленький на зріст чоловік вийняв з кишені ключ, відімкнув хвіртку і ввів свого супутника на довге подвір’я, в глибині якого стояв будинок. До нього вела вузенька стежка, посипана піском.
Зійшовши на ґанок, маленький чоловік раз і вдруге натиснув на кнопку дзвоника. Крізь вузькі щілини у віконницях тоненькими смужками почало пробиватися світло.
За дверима пролунав деренчливий старечий голос:
– Хто там?
– Це я, тітонько, Раджимі.
Загуркотів важкий засув, клацнув ключ у внутрішньому замку, і двері відчинилися.
Раджимі та його супутник зайшли.
– Ось, тітонько, мій старий друг по Самарканду, про якого я вам казав, – відрекомендував Раджимі свого супутника. – Казімір Станіславович Заволоко… (Високий люб’язно вклонився). Він у вас поживе деякий час.
– Будь ласка, будь ласка. Я вже все приготувала. – Обличчя старої не було видно – вона затуляла його широким рукавом плаття.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 29. Приємного читання.