Заволоко знизав плечима.
– Він виявився, – поважно і спроквола сказав Раджимі, – комерційним директором того самого заводу…
– Який нам потрібен? – перебив Заволоко.
– Цілком вірно, – підтвердив Раджимі.
Казімір Станіславович енергійно підвівся з качалки і відштовхнув її ногою.
– То це ж напрочуд вдало! – сказав він.
– Я теж так подумав, – ствердив Раджимі, улесливо посміхнувшись, – а тому й повідомив, що мета може бути досягнута.
Заволоко заходив по кімнаті.
– Ну, і що за один цей… як ви його назвали?.. – Заволоко нетерпляче поляскав пальцями.
– Мейєрович, – підказав Раджимі.
– Так, так… Що він являє собою?
Не поспішаючи, Раджимі поважно і спокійно розповів, що в минулому Мейєрович був агентом зінгерівської фірми, бував за кордоном у різних країнах. Зі встановленням радянської влади працює в господарських організаціях, а з деякого часу став комерційним директором машинобудівного заводу.
– А його погляди? – поцікавився Казімір Станіславович.
– Він безпартійний. Ніколи ні в якій партії не був. Ділок, програє величезну кількість грошей в карти і, звичайно, не з своєї зарплати.
– Якого віку? – спитав Заволоко.
– Точно не скажу, але, в усякому разі, молодший від мене і трохи старший за вас.
– На який строк ви позичили гроші?
– На два місяці.
– Коли строк закінчується?
– Два дні, як закінчився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 31. Приємного читання.