– Час напружений. Мало що може трапитись! Сьогодні я тут, завтра – там; сьогодні я живий, а завтра мене вб’є випадкова куля… Ось так. Забувати про це не можна… До речі, як я розмовляю по-російськи? – раптом спитав він.
– Краще, ніж ми по-німецьки, – сказав Микита Родіонович. – Вас можна прийняти за росіянина.
– Навіть?
– Звичайно.
– Це добре. Ніхто з нас не знає, якою мовою і коли доведеться розмовляти. Ви думали над тим, як і яким шляхом краще повернутися в Росію?
Ожогін і Грязнов чекали, що сьогоднішня розмова почнеться саме з цього питання, до нього вони підготувалися.
– Думали, – відповів Микита Родіонович.
– Ну і як?
Ожогін виклав свою точку зору. Повертатися до Радянського Союзу під виглядом військовополонених – невигідно і небажано. Недоцільно також говорити про те, що вони взагалі були на території Німеччини, бо це може накликати на них підозру…
– Не згодний, – перебив Микиту Родіоновича Юргенс. – Полону в своїх нових біографіях вам не уникнути, оскільки ви опинилися на території Німеччини. Раніше ще можна було сказати, наприклад, що ви жили в районах, тимчасово окупованих німцями, або були в партизанах, але тепер такі варіанти виключені. Залишається полон. Полон і втеча з полону. Обов’язково втеча, причому, групова. Тікало п’ять, шість, сім чоловік, живими лишилося троє. Питання: куди тікали, де ховалися, жили, що робили? Це треба серйозно обміркувати. Прізвища полонених, які тікали з таборів і загинули, вам дадуть. Дадуть також найменування табору. Не виключена можливість, що доведеться з’їздити і подивитися на цей табір, щоб потім зуміти розповісти про нього. Уявимо й інший варіант: до табору вас не довезли, і ви по дорозі втекли. Такі факти були. Зовсім недавно місцева влада виловила чотирьох росіян, які втекли з заводу і ховалися в лісах протягом двох років. «Такий варіант теж підходить.
– Зрозуміло, – кивнув головою Ожогін.
– У мене запитання, – промовив Андрій, який досі мовчав.
– Будь ласка.
– Радіотехніка нам буде видана?
– Ні в якому разі. Ви самі забезпечите себе технікою на місці, після остаточного зміцнення свого становища. Ви переконались, що все це не таке складне, як здається на перший погляд.
Розмова затяглася. Ожогін і Грязнов зробили з неї висновок, що Юргенс після арешту Марквардта почувай себе невпевнено, хоч і намагається старанно приховати це…
– Може статися так, що ми будемо залишені напризволяще, – сказав Андрій по дорозі додому.
– Все можливо, – погодився Микита Родіонович. – У паніці можуть забути не лише про нас.
– Ну що ж, не забудуть – добре, забудуть – ще краще.
… В домівці Вагнера ніхто не спав. Альфред Августович, Абіх, Алім сиділи в кабінеті над картою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 55. Приємного читання.