Грязнов повторив запитання.
– А вам це навіщо? – сухо, не без злості, спитав гестапівець.
– Коли запитуємо, значить треба.
Моллер перевів погляд на Аліма і, зустрівшись з його очима, відчув небезпеку. Він зробив рух, намагаючись встати, але третій, невідомий йому співбесідник грубо кинув:
– Сиди на місці, паскуда!
В очах Моллера на мить спалахнуло почуття страху. Розстебнувши комір пальта, він спитав:
– Що вам треба від мене?
– Я вже сказав, – відповів Андрій. – Кого ви ще видали гестапо?
Моллер мовчав, спохмурнівши і прикусивши нижню губу.
Грязнов вийняв пістолет. Гестапівець рвонувся з місця, вдарився об стіну барака і, затуливши обличчя руками, застиг.
– Я буду рахувати до десяти, – сказав Андрій. – За цей час ви повинні назвати прізвища своїх жертв, а ми їх запишемо. Не захочете згадати – ваша справа.
Моллер відкрив обличчя і побачив, що в Аліма теж з’явився пістолет.
– Починаємо, – промовив Андрій. – Один… два… три… чотири…
Коли він дійшов до п’яти, Моллер неслухняним язиком промовив:
– Глезер.
Андрій заніс прізвище до списку.
– Хто такий Глезер?
Моллер розповів, що Глезер – вагоновод трамвая, який співчував комуністам, арештований на початку сорок третього року.
– Далі! – вимагав Андрій.
– Мейєр… Роберт Мейєр…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 59. Приємного читання.