– А хіба я жартую? – спитав Моллер.
– Не знаю. Я б на вашому місці так не робив. Нам нічого кривити душею один перед одним. Ви знаєте, хто ми, і, можливо, тільки ви один про це й знаєте. А про те, що ви співробітничаєте з гестапо, знають усі.
– Цього не може бути! – злякано пробелькотав Моллер і ще раз озирнувся на двері.
– Як не може бути, коли всьому місту добре відомі ваші зв’язки з гестапо!
Моллер зблід.
– Вас цікавить зараз людина, яка і нас цікавить не меншою мірою. Навіть дурень може зрозуміти, що ви ходите сюди заради Гуго Абіха.
– Абіх – підозрілий тип. Він безперечно має зв’язки з комуністами, – прошепотів Моллер.
– Коли б це було безперечно, – підвищив голос Микита Родіонович, – то він не був би зараз унизу, в їдальні, а сидів би в іншому місці. Це треба довести.
– І я доведу… доведу…
– Нічого ви не доведете! – обірвав Ожогін. – Ви тільки зриваєте роботу іншим. Ви провалите всю справу, якщо вже не провалили. Завтра я буду там і скажу свою думку майору Фохту. Ви не тільки заважаєте, ви кидаєте тінь на нас з Грязновим. Прикриваючи свої візити сюди дружбою з нами, ви насторожуєте проти нас Вагнера і Абіха. Якщо вас вважають співробітником гестапо, то почнуть вважати і нас. Ось чого ви доможетесь своїми відвідинами!
Моллер вийняв з кишені бруднувату носову хусточку і витер спітніле чоло.
– Ви цього не зробите, – прогугнявив він.
– Чому ви так упевнені?
– Я вас вважаю своєю людиною.
– А якщо своя людина буде ставити нас під удар?
– Ні-ні… Цей Абіх у мене кісткою в горлі стоїть. Вожуся з ним стільки років… Але якщо справа набирає такого напрямку, я згоджуюсь послухатись вашої поради. Врахуйте, однак, це хитра бестія.
– Тим більше, – Микита Родіонович встав. – Але якщо ви порушите свою обіцянку і знову почнете лізти куди не слід, то нарікайте на себе.
– Навіщо так грубо, різко? Ми ж свої люди…
Моллер встав з стільця, підійшов до дверей, що вели на сходи, і, припавши до них вухом, прислухався. Ожогін мовчки стежив за ним.
– Ось що я вам скажу, – зашепотів він. – Листівку дав мені майор і попросив принюхатись. Розумієте, принюхатись…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 53. Приємного читання.