– А хіба в центрі він не міг влаштуватись?
– З такою плямою в біографії, як арешт батька – це не так просто.
– Професія брата?
– Інженер-геолог.
– Де він зараз?
Ожогін знизав плечима:
– Мабуть, там же, в Середній Азії.
– А не на фронті?
– Ні. Він інвалід і від військової служби звільнений.
– А точне місце його проживання?
Ожогін відповів, що, судячи з листа, якого він одержав перед самою війною, Костянтин мав намір оселитися в Ташкенті. Вдалося йому це чи ні – невідомо.
– Він писав із Ташкента?
– Так.
– Зворотну адресу давав?
– Головний поштамт, до запитання, якщо це можна вважати адресою.
Розмова з самого початку набрала характеру допиту. Марквардт швидко задавав питання і зрідка підводив голову, кидаючи на Ожогіна короткі погляди.
Юргенс у розмову не втручався. Він здавався байдужим до всього, що відбувалося, – зараз не він був тут старшим.
– Якщо ви попросите брата допомогти вашому хорошому приятелю, він це зробить? – спитав Марквардт.
– Гадаю, що зробить.
– Навіть, якщо він і не знає цієї людини?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 47. Приємного читання.