– Ви чого тут походжаєте? – спитав він
– Я… я… мені треба… – замимрив Зюкін.
– Вам треба до пана Юргенса?
– Цілком вірно! – радо відказав зрадник.
– Відійдемо вбік. Тут стояти не дозволяється.
І, взявши під руку Зюкіна, Сашурка відвів його від вікон будинку Юргенса.
– На котру годину вам призначили?
– Мені призначили на північ, але я хотів би потрапити зараз. У мене справа дуже важлива.
Для солідності Сашурка витримав невелику паузу.
– Важлива? Ну що ж, спробую влаштувати вам побачення. Ідіть за мною.
– Буду вам дуже вдячний, – сказав Зюкін і пішов за «поліцаєм».
Вони перейшли вулицю і зайшли в пекарню.
Потрапивши в пекарню, зрадник інстинктивно відчув щось погане і, на мить зупинившись, озирнувся назад, та було вже пізно.
Перед світанком Сашурка залишив місто і пішов у ліс, в партизанську бригаду.
XI
Про рішення підпільної організації висадити в повітря міську електростанцію Ожогіна повідомив Денис Макарович Ізволін. При відступі радянських військ устаткування станції було виведене з ладу, але висадити її в повітря не встигли.
Німці тільки недавно відбудували станцію. Вона постачала енергію заводу по ремонту танків, створеному на базі МТС, млину, паровозному депо. Крім того, світло одержували аеродром, залізничний вузол, концентраційний табір, комендатура і різні установи окупантів, а також кілька кварталів міста, заселених переважно німцями та їх ставлениками. Підпільній організації було відомо, що перед тим, як радянські війська залишили місто, станція була замінована. Схему мінування знали два чоловіка. Один загинув у перші ж дні окупації, а другий, електромонтер Повелко, довго переховувався в. селі, за двадцять кілометрів від міста. Він повинен був зв’язатися по умовному паролю з підпільниками тільки в тому випадку, якщо станція стане до ладу. Дізнавшись, що станція дійсно почала працювати, Повелко пішов у місто, але по дорозі його схопили гестапівці: з документами було не все гаразд. Після слідства Повелка кинули до концентраційного табору.
Патріоти, довідавшись про це, почали думати, як зв’язатися з в’язнем. Вони обміркували десяток способів, поки не наштовхнулися на один, який здавався найбільш надійним.
В таборі був асенізаційний обоз, що мав нічні перепустки для вільного виїзду за місто.
Серед робітників цього обозу підпільники знайшли підхожу людину – старика Заломіна. Після перевірки його залучили до роботи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 51. Приємного читання.