Частина перша

Брянцев Г. Таємні стежки

Знову почався приступ надривного кашлю. Обличчя Гната Несторовича скривилося, потемніло. Він тримав руку біля грудей, ніби намагаючись полегшити біль.

«Тане хлопець на очах», говорив про Тризну Денис Макарович. Зараз, дивлячись на Тризну, Ожогін зрозумів страшний зміст цих слів.

Нарешті кашель затих. Тризна тяжко зітхнув і похитав головою.

– Ви чули що-небудь про гестапівця Роде? – несподівано спитав він Ожогіна.

– Так, дещо чув.

– Роде – скажений собака, – похмуро продовжував Тризна. – Ніхто з підпільників не вийшов живим з його рук. На допитах він жорстоко катує свої жертви, знущається з них. Він власними руками задушив дочку патріота-комуніста Клокова, яка відмовилася відкрити місцеперебування батька. Від його рук загинули вірні сини Батьківщини: Ребров, Мамулов, Клецко, Захар’ян. Хто потрапляв до Роде, той уже не виходив на волю. Підпілля вирішило покінчити з ним і потребує вашої допомоги.

– Чим же я можу вам допомогти? – здивовано запитав Микита Родіонович.

– Мені відомо, що ви познайомилися з Тряскіною, а вона працює у Роде перекладачкою.

Гнат Несторович подивився на Ігорка, який сидів тут же.

– Піди-но, хлопчику, до тьоті Жені і Вови. Вони там сумують без тебе, – попрохав він Ігорка.

Той поклав книжку на підвіконня і пішов у другу кімнату.

Гнат Несторович зачинив за Ігорком двері і, відкашлявшись у кулак, знову сів навпроти Микити Родіоновича.

– Треба використати ваше знайомство, – продовжив він свою думку.

– Яким чином?

– Тряскіна ненавидить Роде: він знущається з неї, всіляко її принижує. – Тризна встав і пройшовся по кімнаті. – Вам, товаришу Ожогін, треба через Тряскіну дізнатись, які будинки в місті відвідує Роде, де він ночує, довідатись про розміщення кімнат у його квартирі… Це прохання підпілля.

Микита Родіонович на знак згоди кивнув головою.

– Ну от і домовились… Тепер я відведу вас на радіостанцію.

Гнат Несторович покликав з другої кімнати дружину і познайомив її з Микитою Родіоновичем.

У Євгенії Дем’янівни було бліде хворобливе обличчя, довгасті очі, губи з піднятими куточками, м’який овал обличчя.

– Ми підемо, Женю, – коротко сказав Гнат Несторович, – а ти з дітьми подивися за вулицею.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 43. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша
  • Частина друга

  • Частина третя

  • Епілог