Розділ «Частина перша»

– В цьому винні ви, коменданте, – жорстко сказав Юргенс. – На вашому місці слід було…

– Облиште читати мені нотації! – обірвав його комендант. – Мене і без них нудить.

– Гаразд, – стримуючи гнів, промовив Юргенс. – Скажіть тоді, до якого ешелону причепити мій вагон?

– Чіпляйтесь до будь-якого! – І, оточений десятком автоматників, комендант швидко зник.

Кілька секунд Юргенс стояв у нерішучості, а потім сказав друзям:

– Чекайте мене на цьому місці, я повернусь через півгодини, – і пішов.

Але втриматись на «цьому місці» не вдалося. Хтось із страху чи навмисне кинув слово: «Повітря!» І все прийшло в рух. Тисячі гітлерівців стрімголов кинулися через проходи в огорожі на привокзальну площу, у залізничний парк, де були щілини і бункери.

В це, й час до ешелону біля другої платформи підігнали паровоз. Люди знову кинулися на вокзал.

– Цей ешелон піде без нас, – сказав Андрій, стежачи за посадкою.

Юргенс не з’являвся. По перону біг комендант, за ним, наче тіні, – автоматники.

– Відправляйте! Відправляйте! – кричав він комусь.

Комендант був кровно зацікавлений у найшвидшій відправці ешелону і розвантаженні вокзалу. Маленький паровоз дав тоненький свисток, рвонув кілька разів ешелон, але він був надто перевантажений і не рушив з місця.

З окремих вигуків автоматників можна було зрозуміти що всім пропонують злізти, а коли ешелон рушить, сісти знову. Іншого виходу не було. Боязко поглядаючи на небо, солдати висипали на платформу. Паровоз надривно закректав і потягнув за собою вагони. Всі кинулися до них. Зчинилася штовханина і бійка. Нарешті останній вагон ешелону зник за зруйнованою водокачкою, залишивши на колії тіла розчавлених і понівечених.

– Прибрати їх! Швидше прибрати! – кричав комендант.

На пероні, в супроводі групи автоматників, появилися Юргенс і начальник гарнізону – високий полковник.

– Коменданта на перон! Коменданта на перон! – пролунала команда.

Комендант вискочив з дерев’яного, наспіх зробленого бараку і, побачивши незвичайного гостя, прискорив кроки. На ходу він поправляв мундир, портупею, кобуру.

– Що від вас вимагав пан Юргенс? – холодно спитав полковник.

Комендант, не моргнувши оком, збрехав, що Юргенс вимагав паровоз. Юргенс пересмикнув плечима. Помітивши його хвилювання, полковник попереджувально підняв руку.

– Саме цього він вимагав? – спитав він і, розмахнувшись, ударив коменданта по обличчю. – Якщо вагон пана Юргенса не буде причеплений до першого від’їжджаючого ешелону, я вас розстріляю, – сказав він холодно і, повернувшись на каблуках, пішов з перону.