– Куди? – здивовано спитав Андрій.
– До Ізволіна. Треба порадитись… Спробую побачити «Грізного».
Микита Родіонович вийшов, але через хвилину повернувся і попросив Андрія йти за ним на відстані: хоч у фашистів паніка, але обережність не завадить, особливо при візиті до «Грізного»..
Біля будинку Ізволіна стояла німецька, на високих колесах, підвода, навантажена сяк-так зв’язаними вузлами, ящиками, чемоданами. Тряскін і його дружина тягнули на неї старе домашнє манаття.
Самому Тряскіну це заняття, видно, було не до душі.
– Ну, все, чи що? – раз у раз питав він дружину.
– Твоє діло – класти, а не розмовляти! – Мотрона Силантіївна спересердя сунула чоловікові в руки велику банку з-під варення. – Поклади, та так, щоб не розбилася.
Важко зітхнувши, Тряскін почав виконувати і це розпорядження дружини.
Тряскін зрадів зустрічі з Ожогіним і, скориставшись з того, що Мотрона Силантіївна пішла в дім, почав відводити душу:
– Ховатися треба, поки не пізно… Управські вже всі розповзлися, наче воші з покійника. – Він злодійкувато озирнувся. – А ви куди ж?
– На село думаємо податись, тут небезпечно. Кожний дивиться скоса – так і чекаєш, що от-от з-за рогу уколошкають.
– Думаєте, на селі безпечніше?
– Все ж трохи тихше…
У дверях показалася Мотрона Силантіївна з периною. Не поздоровкавшись з Ожогіним, вона гримнула на чоловіка:
– Досить баляси точити! Укладай!
Тряскін знову заметушився біля підводи. Микита Родіонович пройшов у квартиру Ізволіна,
Денис Макарович схвильовано вислухав Ожогіна.
– От новина! Як же так? А я все інакше уявляв собі, – скрушно хитаючи головою, сказав старий: – прийдуть наші, зберемося всі разом, наче одна сім’я… І ось на тобі… Німеччина – не рідна сторона, там ви можете пропасти легше від голки, там ні допомогти, ні порадити нікому.
– Пропасти не пропадемо, як-небудь протримаємось, – сумно відповів Ожогін і попросив зв’язати його з «Грізним».
– Так, це вірно. – Ізволін посміхнувся, встав і потягнувся до вішалки за кепкою. – Ти от що: посидь тут, а я піду. Чекай… Або ні, іди додому, а я повідомлю сам. Може, попрощатись доведеться… Адже розлучимось не на один день.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 127. Приємного читання.