Ожогін і Денис Макарович вийшли разом. Підвода Тряскіних уже від’їхала. Біля воріт валялися сковорода і розбита банка з-під варення.
Ізволін завернув за ріг і швидко пішов вузеньким провулком.
– Ну, що? – Андрій кинувся до Микити Родіоновича, наздогнавши його біля дверей будинку.
Ожогін зітхнув:
– Поки що нічого.
– Як нічого?
– Денис Макарович спробує побачити «Грізного».
Микита Родіонович розумів стан друга. Зараз, коли підходили до міста рідні радянські війська, коли наближався час радісної зустрічі, сама думка про поїздку до Німеччини викликала протест.
Андрій сів на стілець і почав розпаковувати майже укладений чемодан.
– Ти що? – здивувався Микита Родіонович.
– Не їдемо, – рішуче відповів Андрій. – «Грізний», безперечно, запропонує залишитись. Який глузд у цій поїздці?
Андрій виймав з чемодана речі і розкладав їх на столі.
– Даремно ти це робиш, – сказав Микита Родіонович. – Може зайти хто-небудь від Юргенса або він сам. Побачивши, що ми не збираємось, кожний зробить небезпечний для нас висновок.
Андрій погодився:
– Так, мабуть, вірно… Про людське око треба укласти речі.
Микита Родіонович пояснив, що при будь-якому становищі вони повинні бути готові до від’їзду, тільки куди – поки що невідомо.
Друзі знову взялися за укладання речей. О четвертій годині все було запаковано і зав’язано.
Обідали мовчки, весь час прислухаючись до кроків на вулиці.
Годинник пробив п’яту, потім шосту… Денис Макарович не з’являвся. Андрій не відходив од вікна.
– Що таке? – вже багато разів перепитував він. – Чому не йде Ізволін?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 128. Приємного читання.