Розділ VI Некомерційне

– І хто ж це такий?

– Мільйонер. Він був несамовито, просто казково багатий. Якось уночі Джон опинився на своїй бригантині посеред Атлантичного океану. Йому довелося долати найжахливіший в історії людства шторм, і він таки знайшов цю країну. Джон Ґолт побачив її в морській глибочині. Вона опустилася на дно океану, щоб люди не знайшли її. Мільйонер побачив осяйні вежі Атлантиди. Це було таке неймовірне видовище, після якого людина вже ні на що на землі не захоче дивитися. Джон Ґолт потопив свою бригантину разом з усім екіпажем. Вони добровільно обрали свою долю. Мій друг був єдиний, хто вижив.

– Як цікаво.

– Мій друг бачив усе це на власні очі, – образилася жінка. – Це сталося багато років тому. Але родина Джона Ґолта зам’яла історію.

– А що сталося з його мільйонами? Не пригадую жодних розмов про статки Джона Ґолта.

– Все пішло на дно разом із ним, – войовничо сказала вона. – Але вам не конче мені вірити.

– Міс Таґґарт не вірить вам, – мовив Франциско д’Анконія, – а я вірю.

Вони обернулися. Франциско, виявляється, ішов назирці, а тепер стояв і дивився з образливо перебільшеною щирістю.

– Сеньйоре д’Анконія, а ви бодай у щось в житті вірили? – обурено запитала жінка.

– Ні, мадам.

Жінка демонстративно відвернулася, і Франциско всміхнувся до її спини.

– Що за жарти? – холодно поцікавилася Даґні.

– Жарт – ця нещасна жінка. Вона й гадки не має, що розповіла тобі правду.

– Ти сподіваєшся, що я повірю?

– Ні.

– То що ж тебе так тішить?

– О, дуже багато чого. А тебе – ні?

– Ні.

– Це мене теж розважає.

– Франциско, ти даси мені спокій?