Розділ VI Некомерційне

– Але як забезпечити порядок і безпеку в світі, коли на всіх сімох морях сваволять пірати?

– А ви часом не знаєте, що він захопив минулої ночі? – поцікавилася діва.

– Великий корабель із нашою гуманітарною допомогою для Французької Народної Республіки.

– А що він робить із захопленим добром?

– Цього… ніхто не знає.

– Якось я зустрів був моряка з корабля, атакованого цим піратом; він бачив його на власні очі. Каже, що під бездоганним золотим волоссям Раґнара Даннескольда – найстрашніше на світі обличчя, незворушне, без жодного натяку щось відчувати. Якщо колись народжувалася людина без серця, то це він. Так сказав моряк.

– Мій небіж написав мені листа, що колись уночі бачив корабель Раґнара біля берегів Шотландії. Він очам не міг повірити. Весь англійський флот не має кращого судна за Даннескольдів корабель.

– Кажуть, він ховається в одному з Норвезьких фйордів, де його не знайдуть ані люди, ані Бог. Там у середньовіччі ще вікінги ховалися.

– Португалія і Туреччина теж пропонують за нього винагороду.

– Кажуть, у Норвегії через нього вибухнув загальнонаціональний скандал. Він належить до однієї з найкращих сімей країни. Рід цей збіднів уже дуже давно, але зберіг своє шляхетне ім’я. Досі ще існують руїни їхнього замку. Батько пірата став єпископом, відрікся від сина і відлучив його від церкви. Але це не зарадило.

– А ви знаєте, що освіту Раґнар здобув у нас? В університеті Патріка Генрі.

– Невже?

– Так, це ж легко перевірити.

– Ось що мене непокоїть… Не подобається мені це. Погано, що він тепер з’являється просто тут, у наших територіальних водах. Я думала, таке можливо лише в якійсь глушині. Десь у Європі. Але щоб злочинець такого рівня у наші дні вільно плавав у затоці Делавер!

– Його також бачили неподалік Нантакета та Бар-Гарбора. Газетярів просили про це не писати.

– Чому?

– Не хочуть визнавати перед людьми безпорадність нашого флоту.

– Мені це не подобається. Наче середньовіччя якесь.

Даґні звела очі. За кілька кроків побачила Франциско д’Анконію, який, глузливо примружившись, роздивлявся її з підкресленою цікавістю.

– В дивному світі ми живемо, – стиха промовила стара діва.