Розділ IV Нерухомі рушії

– Ти і сам це знаєш.

– Знаю. І змушу тебе за це заплатити.

– Не сумніваюся. Скільки?

– Додатково двадцять доларів за тонну, починаючи від завтра.

– Нічого собі. Може, знизиш ціну?

– Ні. Але ти мені заплатиш. Я можу назвати вдвічі більшу ціну, ти все одно не маєш вибору.

– Так, не маю. І ти можеш загнути ціну. Але не зробиш цього.

– Чому це раптом?

– Бо ти зацікавлений у лінії «Ріо-Норте». Це буде презентацією ріарден-металу.

Він усміхнувся:

– Справді. Приємно мати справу з людиною, яка не випрошує для себе пільг.

– А знаєш, від чого мені полегшало, коли ти вирішив скористатися зі своєї переваги?

– Від чого?

– Від усвідомлення, що я працюю з людиною, яка не надаватиме преференцій.

Його усмішка нарешті набула помітної риси – стала задоволена.

– Ти завжди граєш відкрито? – спитав він.

– Ніколи не помічала, щоб ти робив інакше.

– Думав, лише я можу собі це дозволити.

– Генку, в цьому сенсі я ще не аж так збідніла.

– Думаю, якщо в цьому сенсі, я колись доведу тебе до банкрутства.