Розділ Х Смолоскип Ваятта

– А з чого це ви взяли, що я йому не дружина? – незворушно запитала вона.

Ріарденова реакція добряче здивувала мера Баскома; репліку свою він кинув не зі зла, а просто, щоб продемонструвати власну кмітливість, а також – як дружню шпильку від такого ж грішного колеги.

– Леді, я чимало бачив у житті, – цілком добродушно мовив він. – Коли одружені люди дивляться одне на одного, в їхніх очах не видно думок про ліжко. Людям властиво одне з двох – вони або дотримуються моральних принципів, або насолоджуються життям. Одночасно одного й іншого просто бути не може.

– Я поставила йому запитання, – звернулася вона до Ріардена, щоб випередити черговий спалах емоцій, – і він мені цілком вичерпно пояснив свої міркування.

– Я порадив би вам, леді, – пробурчав мер Баском, – придбати собі обручку в дешевій крамничці. Носіть її. Нічого не гарантує, але часом зараджує.

– Дякую, – відповіла вона, – прощавайте.

Вона була підкреслено спокійна, тому Ріарден покірно вирушив за нею до машини.

Від’їхавши від містечка вже кілька кілометрів, не дивлячись на неї, Ріарден тихо і розпачливо мовив:

– Даґні, Даґні, Даґні… Мені так шкода!

– А мені – ні.

За кілька хвилин, почекавши, поки він себе опанує, вона сказала:

– Ніколи не слід сердитися на людину за правду.

– Саме ця правда не мала до нього жодного стосунку.

– Нам із тобою цілком байдужа його думка.

Він процідив крізь зуби, не відповідаючи на її репліку, а так, ніби болюче почуття мимоволі втілилося в слова:

– Я не зміг уборонити тебе від цього нікчемного, підлого…

– Мене не потрібно захищати.

Ріарден промовчав, не подивившись на неї.

– Генку, перегнівавшись – завтра чи наступного тижня – пригадай слова цієї людини й поміркуй: можливо, вони слушні?

Він обернувся до неї, але знову промовчав.