Талан (скорочено)

Ті ж і Палажка.

Палажка. Сидить уже дитиночка моя! Прибирається? Мати Божа, вчула ти молитву мою!

Лучицька. Ай! (Обнімає няню).

Палажка. Ріднесенька моя, ось проскурка тобі з часточкою за здравіє! Молилася за тебе і в монастирі, і тут! Лучицька цілує її, показує, що мусить мовчати, бо Маринка заборонила; показує, як любить няню, і на ноги показує, що няня для неї потрудила.

Що там ноги, що мої кості? Аби ти, моє янголятко, була здорова!.. І будеш — я знаю, що Господь зглянеться на наші сльози!

Лучицька показує жестами, щоб няня сіла, відпочила, цілує проскуру й передає, щоб коло ікони поставили. Палажка кладе, йде повз. Глянувши на Лучицьку, махнула в розпачі рукою і л риданням пішла в бокові двері.

ЯВА 6

Ті ж і Безродний.

Безродний (входить з вінком). З новим здоров'ям, з новим щастям, з новими силами! На втіху нам і на красу світові! (Кладе вінок до ніг Лучицької й цілує їй руки).

Лучицька (обнімає). Друже мій! Єдиний мій! (У відповідь на міміку Маринки). Я трішечки, трішечки!..

Безродний. Ми встали вже? Прибираємося! То-то сьогодні й день такий,— не нарадується світ Божий!

Лучицька. Встала. Мені лучче... Я така щаслива... Так вам рада! (Знову обнімає). Єдиний мій!

Безродний. Боже мій! Як я вас... (Утирає очі й відходить, передає Маринці гроші. Мімічна сцена).

Лучицька (розчулено). Знаю, знаю... (Пауза). Ану, підведіть!.. З вами пройдуся, мені легше!.. Мені так радісно, мов п'яна!..

Маринка (злякано). Не треба, не треба!

Лучицька. Ні, ні, я пройдусь!

Безродний. Постійте ж!

Маринка. Беріть її під руки.

Лучицька (встає, хитається). Ох, слаба ще, втомилася!.. (Задишка).

Маринка. Лягли б краще... А то все хвилюєтесь та надриваєтесь...