TextBook Та проте в цю мить якраз не такої мені пісні хотілося — думав я весь час про іншу і навіть, коли цю дівчину побачив, позаздрив, — кажу ж, — на її літа молодії.
Сердечно я їй подякував за спів та й ще прошу:
— Голубочко моя молоденька! Чого ж ви сумної такої заспівали? Ви б, може, якоїсь іншої, веселішої, коли ласка ваша.
Сидить вона, задумалась, сиджу і я, замріявшись… Аж ось дівчина починає, і я знову чую:
Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі?..
А в голосі ще більше жалю, ще більше суму, одчай аж ніби проривається…
Проспівала, тяжко зітхнула й замовкла… «Що таке?» — сам я собі подумав.
Подивився на чарівну молоду дівчину, а в неї на очах сльозинки бринять. Сидимо, мовчимо…
Я вже не прошу її співати, бо бачу, що в дівчини якесь горе.
А вона за кілька хвилин знову:
Нащо мені чорні брови?..
Я не витримав.
— Голубочко! — аж крикнув. — Що ви, справді: «Нащо та нащо мені чорні брови?» Та бога побійтеся! Найкраще, наймиліше в людини — її молодість. Та ще коли при молодості чорні брови, карі очі та отакий голос… Та цілий світ повоювати можна!
А вона мені печально:
— А я щохвилини молюся, щоб посивіли мої брови, потьмарилися мої очі і щоб літа мої молодії, веселі дівочі скакнули вперед літ хоча б на сорок.
— Божевільна! Навіщо це вам?
— Я б тоді головні ролі та прем'єри в опері співала. А то ж мені доведеться, як і тій артистці, що в «Синій птиці» сорок років Насморка грає…
— Невже, — питаю, — так трудно молодь висувається? Я чув щось зовсім інше!
— А в нашого театрального керівництва думка інша. Помовчали.
А потім дівчина говорить:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 2. Приємного читання.