Не могла, бідолашна, вимовити всього слова «пухом», — розридалася…
Так і пішли загиблі кар'єри в могилу з чудернацьким побажанням:
— Земля вам пу…!
Нічого не зробиш: «пу», так і «пу», — так і буде! Позалишалися їхні шефи сиротами. Є, проте, надія, що скоро їм дадуть по строгачу, — все-таки в парі якось веселіше.
* * *
Закінчуючи це печальне оповідання, автор його не може з глибоким сумом не промовити:
Нема сумнішого нічого в світі,
Як довгоносик поїсть цукрові буряки!
Хоч немає рими, та зате є правда!
ДЗВОНАРІ
І
Дррр! (Пауза). Дрррр! (Пауза)… Дрррр! Це дзвонить телефон.
— О господи! Знову! — це або говорить сама до себе, або думає заклопотана людина і бере телефонну трубку: — Ну?!
Потім заклопотана людина стріпує головою і поспішає сказати у ту саму трубку:
— Пробачте, не «ну?!», а я вас слухаю!
Хтось про щось говорить телефоном заклопотаній людині. Заклопотана людина слухає. Послухавши, сердито кидає:
— Ну?!
Заклопотана людина ще кілька часу слухає, потім нервово кладе трубку на телефон.
— Показилися! — бурмоче заклопотана людина.
— …Дррр!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 75. Приємного читання.
TextBook