TextBook Досидівся на горі, поки за бороду — й бувай здоров, боже! Грими там, на тім світі!
Саваоф хитріший! На небо забравсь.
Нічого. На «юнкерсі» привезуть…
Не «видибне» й Саваоф!
Київ!
— Нооосииильщик! Скоріше! Я до мужа їду!
— Нетерпляча яка! Дивись!
КИЇВСЬКІ ЧУДЕСА
Ніколи я, рушаючи з Харкова, не гадав, що сподоблюсь у Києві потрапити на чудо. Та де на чудо?!
На чудеса! На цілий оберемок дивних діл, чудних діл… Не встиг із візника зіскочити:
— Чули?!
— Ні, не чув! А що я мав чути?
— Обновились!
— Хто кого обновив?
— Церкви обновилися, ікони обновилися, хрести обновилися… І досі ще обновляються… Отак стоїш, дивишся на баню, а вона яснієяснієясніє… Сподобивтаки господь!
— А може, то я сподобив? Не встиг приїхати, а воно, бачите, зразу всі бані на церквах заблистіли. Може, я святий?!
— І завжди ви так… Вам серйозно, а ви… Все ви всміхаєтесь… Хіба ж таки можна так ото про святі речі?
— А що скоїлось?
— Та таке… таке… господи! Сьогодні вранці йдуть люди на базар, а на церкві, на Скорблящих радості, знаєте, що ото біля Сінного базару, баня як заблистить… Впали вони навколішки… А вона дедалі все яснішає… все яснішає… На дзвіниці… На самій церкві так так ржавою й залишилася, а на дзвіниці, як новісінька, як тільки що позолочена!
— Так чого ж тільки на дзвіниці? Паламар у тій церкві чудотворець, чи що? Чи, може, дзвін якийся преподобний там висить?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки київські“ на сторінці 6. Приємного читання.