TextBook Ревізор «об'єдінєнія» вже засмалює на всі завертки… Усміхається вві сні: очевидно, на один розряд підвищили…
«Манікюр» тихенько «Молчи, грусть, молчи» виє, а «Вукоопспілка» стелеться та все:
— Ах! Скоріше б!
В останньому купе хтось гармошку витяг і потихеньку «тре на порох усіх катів».
«Ми всіх катів зітреееем на порох…»
І так ніби отой порох із стертих усіх катів сиплеться, сиплеться тобі в очі, сиплеться… І… засипав… Смик!
І вже з купе:
— Триндитриндитриндитриндитринди… Полька!
Перетер, значить, катів і в танок ударив…
Сниться, ніби на весіллі десь з дружкою по хаті гасаєш…
— Товаришу! Чи не можна полегше?! Полицю провалите!
«Дивись, — думаєш, — зроду не танцював, а тут як урізав, на верхній полиці лежачи». Мент… і провалля…
* * *— Вставайте, до Києва під'їздимо! Зараз міст!
Потяг тихо-тихо суне…
Дніпро! Спить ще, легеньким серпанком укритий…
Тільки ажажаж ондечки зуби вишкірили: сонце вже одним променем їх лоскотнуло. Усміхнулись і щільніше серпанка натягають.
— Не займай! Ще хоч хвилину! Розніжились…
Лавра…
Сіртонулась до неба дзвіницею й стала. А може, там нема до кого й сіртатись?! А ось «бога» топили!..
«Видибаввидибав» — не видибнув старий Перун, захлинувся… А який «могутній» був!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки київські“ на сторінці 5. Приємного читання.