TextBook — І в нас! Ну, як я буду!! Приносять поукраїнськи. Перепиши. Я переписую… Тепер, знаєте, так трудно службу дістати.
— Ков'яги… Водяна… Копи… копи… копи…
І косять… косять… косять… І орють… орють… орють…
Стане, зирне на потяг, і знову коса над прикорнями зашуміла. Хліб буде.
* * *Поряд у вагоні зародок української опери до Києва вертає. Артисти М. І. Литвиненко-Вольгемут, Микиша й Луб'янцов. Концертувати їздили: демонстрували в столиці українську пісню.
— Ну як?
— Буде опера! Українська опера буде! Всі в Харкові прихильно поставились. їдемо до Києва конкретизувати!
І очі блистять в усіх: опера буде!
Полтава зеленими кучерями тріпонула. Он на горі!
Ось Ворскла! Тихо, так тихо підкрадується до Полтави, щоб обнятися… Давно вже вони обнімаються, Полтава з Ворсклою, одна в одну закохані…
— Е! В нас Ворскла! Це так полтавці…
— Е! Наша Ворскла біля Полтави тече! Це так, хто над Ворсклою живе…
І треба ж ото так закучерявіти, та ще й на горі, та ще й над Ворсклою!
Ну як ото лялька! Пишна, така пишна та тиха, така тиха, слухняна.
Хароша Полтава!
І люди на Полтавщині хороші!
М'якенькі:
— Мольока ви б у мене не взяли часом? Не люди, а просто тобі земляки…
Хароша Полтавщина. Краща, як Харківщина…
* * *Абазівка… Решетилівка… Миргород… У вагоні сутеніє…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки київські“ на сторінці 4. Приємного читання.